Відеоспостереження – головний помічник системи безпеки і вже класичний атрибут не лише банків і фінансових організацій, але й магазинів, торгово-розважальних центрів, кафе, офісів, прохідних виробничих об’єктів і під’їзних сходів. В той же час, незважаючи на популярність подібних рішень, встановлення відеокамер вимагає серйозного, зваженого підходу, аналізу території та цілей.
Відеоспостереження для бізнесу – це зручно!
Встановлення відеокамер в офісах компанії дає керівництву можливість стежити за порядком, оцінювати ефективність співробітників, аналізувати отриману інформацію й згодом проводити роботу по поліпшенню ефективності. За допомогою камер можна рахувати відвідувачів, стежити за утворенням черг, а у разі непередбачених ситуацій вчасно направляти в проблемні місця менеджерів для вирішення питання.
Але тут є один важливий нюанс: законодавство України забороняє вести приховану зйомку, і, щоб вести відеоспостереження на території комерційного об’єкту, необхідно де-небудь на видному місці (наприклад, на вході в торговий зал) розмістити табличку з відповідним повідомленням («Ведеться відеоспостереження»). В ідеалі, якщо таке повідомлення додатково буде продубльовано на декількох іноземних мовах, щоб попередити туристів.
Така ж ситуація і з офісним простором. Робоче місце співробітників також може знаходиться під контролем працедавця, проте тільки в тому випадку, якщо вони були повідомлені про це й підписали усі відповідні угоди. Тобто інформація про здійснення відеоспостереження має бути включена в трудовий договір із співробітником. Крім того, доступ до подібної інформації (по суті, персональним даним) має бути обмежений для третіх осіб і здійснюватися тільки відповідними посадовими особами (охоронцями, працівниками служби безпеки компанії), регламент взаємодії яких з відеоданими чітко регламентований посадовими інструкціями.
Чого робити не можна
Відеоспостереження не повинне суперечити Конституції України. По-перше, відеокамери не можна ставити в туалетах і роздягальнях, а якщо говорити про магазини, то ще і в примірювальних зонах, оскільки це буде прямим порушенням закону. По-друге, не можна встановлювати камери системи відеоспостереження в приміщенні, де працює всього один співробітник, оскільки це розцінюватиметься як збір інформації про конкретну людину, тобто вважатиметься порушенням права на приватне життя.
В цілому камери можна встановлювати у будь-якому громадському місці, і зроблений з них запис не вважатиметься носієм персональних даних. Проте ситуація міняється, якщо система відеоспостереження доповнена функцією розпізнавання обличчя. В цьому випадку з’являється можливість ідентифікувати конкретну людину по відео, і тут вже не все так просто. Системи розпізнавання осіб часто встановлюють в аеропортах і на паспортному контролі, її активно застосовують спецслужби, а тому для її встановлення потрібна відповідна ліцензія.