Вирішальною умовою ефективності особистого охоронця вважається не технічне оснащення (бронежилет останньої моделі, пістолет і навушник), а його підготовка – те, як він вміє справлятися з викликами й діяти в нестандартних ситуаціях. Тим паче, що в 90% випадків протидіяти необхідно агресивному, але неозброєному злочинцеві.
Силова протидія вимагає уміння правильно протистояти нападаючому, а тому професійна підготовка обов’язково повинна включати різного роду єдиноборства. Причому часто відразу декількох різних, що дають можливість застосовувати вміння з різним характером та інтенсивністю рухової діяльності – від короткочасних максимальних зусиль вибухового характеру (прискорень, стрибків, ударів) до тривалого фізичного навантаження відносно невисокої інтенсивності (наприклад, коли треба супроводжувати автомобіль, що повільно рухається).
Оскільки часто неможливо заздалегідь визначити, якого виду загроза чекає на клієнта, охоронець повинен уміти все – і стріляти, і битися, і використовувати штатні засоби (наприклад, газовий балончик), а також роззброїти супротивника або в крайньому випадку прикрити клієнта своїм тілом.
Рухи людини (в даному випадку нападаючого) характеризується великою варіативністю, проте у зв’язку з тим, що вектор атаки зазвичай спрямований не на охоронця, а на особу, що охороняється, то тут завдання зводиться до миттєвого реагування і блокування або як мінімум збиття точності можливого удару або пострілу.
Жоден, навіть найпрофесійніший охоронець, фізично не може опанувати усі бойові прийоми й вивчити необмежене число рухів людини – щоб протистояти ім. Проте це і не потрібно. Досить, щоб охоронець вмів швидко реагувати на умови, що змінюються, вмів екстраполювати рухи нападаючого, аналізувати ситуацію й застосовувати ефективні варіанти протидії.
Велика частина рухових реакцій – це реакції «вибору», коли з декількох можливих варіантів протидії треба швидко вибрати один, який найбільше відповідає умовам, що склалися. Наприклад, дії охоронця у разі знаходження в людному місці і в місці без сторонніх в першому випадку може включати застосування тільки рукопашних прийомів оборони, а в другому – використання газового балончика, бойової або травматичної зброї. Просто тому, що в цьому випадку при можливому промаху оточення не постраждає.
Підтримка належної фізичної форми і володіння прийомами рукопашного бою вважаються першочерговими для виконання службових завдань. Технічне оснащення лише доповнює ситуацію.